Рекомендації батькам!!!
Якими діти народжуються— ні від кого незалежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.—Плутарх
Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Від сім’ї починається шлях дитини допізнання світу, свого становлення як особистості, шлях дошкільного та позашкільного навчання. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я танавчальний заклад.
У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.
Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.
7 кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.
6. Хваліть і заохочуйте дитину.
7. Поважайте свою дитину так. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини.
Поради батькам під час війни
Надзвичайні ситуації, зокрема війна, пов’язані з високим рівнем стресу та тривоги. І вимагають від людей зібраності та розуміння що робити. Оскільки мати відповіді на всі питання неможливо, важливо знати, де ці відповіді можна знайти або мати базове розуміння того, як потурбуватися про себе та дітей.
1. Бути поруч
Відчуття присутності батьків, їхньої любові це — найголовніший «термостат безпеки» для дітей. Бути поруч — це про дотики, обійми, час разом: читання книг, гра тощо.Але крім цього, це й про уважність, любов, добрий погляд. Зауважимо, що це й про розуміння: коли дитина хоче побути наодинці — важливо дати їй цей час.
2. Бути прикладом
Діти наслідують і вчаться на діях батьків, але це не про те, щоб робити все ідеально. Це про те, щоб ділитись і розповідати, що нам, дорослим, допомагає впоратись з усім цим.
3. Спілкуватись
Важливо пояснити та допомогти зрозуміти дітям, що відбувається і як нам триматись, як вистояти у цій війні й на рівні сім'ї, і на рівні народу. Говорити з дітьми з повагою до них і їх внутрішнього світу, зважаючи на дитячі бажання та потреби. Слухати те про що вони говорять і мовчать.
4. Залучати
Ми не знаємо скільки це буде тривати, а отже попри все маємо жити. Звісно ми не можемо уникати новин, але не потрібно бути в новинах безперервно — варто зосередитись на корисних діях. Для дітей це може бути різне: вчитись читати чи малювати, слухати казки чи гратись, допомагати по дому, молитись, займатися спортом чи робити добрі справи тощо.
5. Відновлюватись
Війна виснажує, тому діти, як і дорослі потребують часу на регулярне відновлення.«Важливо мати в режимі дня, ті активності які поповнюють сили — як зарядження телефону — коли стрес є більше заряджатись треба частіше і мати додатковий "павербанк"», — радять психологи.
Відтак важливо, аби у дітей був сон, добра їжа, час на гру, домашніх улюбленців, на рухову активність. І обов'язковий дотик до чогось, що є світлом і нагадує про те, що навіть в ці темні часи є любов, мужність, правда (це можуть бути добрі казки, історії чи люди).
ПОРАДИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ.
«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».
Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.
Отже,чого не варто робити батькам:
· різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
· примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
· в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
· не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
· не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.
«Золоті правила» для батьків:
· слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
· пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
· щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
· підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
· розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
· по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
· сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
· дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.
«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!
БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ
Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.
Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг» визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
У Кодекс додано статтю 1734 про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.
За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.
Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.
До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.
Коментарi